Сьогодні ми схиляємо голови в скорботі за найменшими жертвами жорстокої війни — українськими дітьми, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Кожне втрачене дитяче життя — це безмежний біль, який ніколи не зникне з сердець батьків, рідних, друзів і всієї нації.

Це історії, які не встигли стати дорослими. Це мрії, що не здійснились. Це сміх, якого вже не почути...

Ми пам’ятаємо. Ми не пробачимо.

Вони мали жити, мріяти, гратись, любити, радіти — але війна забрала в них майбутнє.

Запалимо свічку пам’яті.

Згадаємо кожне ім’я, кожен невинний голос, який назавжди замовк…